Читать книгу Небажаний гість онлайн

36 страница из 83

– Він кримінальний адвокат, – додає чоловік, що сидить навпроти Девіда. – Я Ієн, а це – Лорен. – Та усміхається їм.

– Я Метью, а це – моя наречена, Дана, – каже Метью.

Ієн нахиляється уперед і вказує на жінок на дивані:

– Це Ґвен та Райлі.

Ґвен киває і стримано посміхається; Райлі глипає на них і коротко посміхається самими лише кутиками губ, а тоді відвертається і втуплює погляд у вогонь.

– Ми знайшли їх у кюветі недалеко звідси, – додає Ієн, усміхаючись.

«Цей Ієн видається доволі привітним, – думає Метью. – З ним легко розмовляти. І він викликає симпатію».

– Нам дуже пощастило, що вони нагодилися, інакше ми досі стирчали б у тому кюветі, мабуть, замерзли б на смерть, – підхоплює Ґвен. Вітер торохтить шибками, ніби підтверджуючи її слова. – Доведеться вранці замовити тягач, щоб дістати машину. Сьогодні вони не змогли приїхати, ясна річ: дороги надто замело.

– А ми якраз встигли, – каже Метью. – Якби трохи забарилися, мабуть, і не доїхали б. Гадаю, завірюха видалася сильнішою, ніж очікувалося.