Читать книгу Небажаний гість онлайн

38 страница из 83

Чоловік підходить до їхньої невеликої компанії й відразу звертається до Бредлі:

– Мені не завадив би скотч із содою.

Тоді бере напій, який простягає йому молодик, і стає біля каміна, залишивши дружину саму біля барного візка.

– Що бажаєте, мем? – запитує її Бредлі.

– Джин із тоніком, будь ласка, – ґречно відповідає жінка.

– Прошу, сідайте, – пропонує Ґвен, трохи посуваючись на дивані й указуючи на вільне місце поруч себе. Новоприбула обдаровує її вдячним поглядом і вмощується на подушках.

Усіх відрекомендувавши, Ієн очікувально дивиться на чоловіка перед каміном.

– Генрі, – каже той, – а це – моя дружина Беверлі.

– Приємно познайомитися, – бурмоче вона.

– Ми саме говорили про завірюху, – каже Лорен. – Бредлі розповідав нам, що нас засипало снігом зусібіч, але нам нема чого хвилюватися, навіть якщо раптом вимкнуть електрику.

– Тут мобільний не ловить, – скаржиться Генрі. – І вай-фаю немає. Це ніби бути похованим живцем.

Западає вражена тиша.

– У нас ніколи не було стільникового зв’язку, – виправдовується Бредлі, трохи червоніючи від такого докору. – Чи вай-фаю. Це вказано у нашій брошурі. Чимало наших гостей тому і приїжджають до нас, що хочуть відпочити від усього цього.