Читать книгу Небажаний гість онлайн

37 страница из 83

– І не кажіть, – погоджується Бредлі. – Іноді я геть не розумію цих синоптиків. Мій батько каже, що часом краще просто визирнути у вікно. Він на кухні слухає радіо. Так от, шосе закрили, та й бічними дорогами, кажуть, майже неможливо проїхати. Деякі з наших гостей не змогли до нас дістатися, та, правду кажучи, це навіть на краще. Через погоду в нас і так не вистачає робочих рук.

– Йой, – зойкає Ґвен.

– Не хвилюйтеся, ми зуміємо доглянути за вами належним чином, – промовляє Бредлі зі зухвалою впевненістю.

«Він доволі привабливий хлопчина, – думає Метью, – от тільки надто самовпевнений… мало не нахабний».

– Сподіваюся, хоч електрику не вимкнуть, – каже Лорен.

– Якщо й вимкнуть, – запевняє їх Бредлі, – у більшості кімнат є каміни, а в сараї більш ніж досить дров та хмизу. До того ж про всяк випадок у нас є каганці.

– Звучить навіть непогано, – каже Ієн.

Краєм ока Метью зауважує якийсь рух і підводить очі догори. Сходами спускається ще одна пара. Ці старші за нього з Даною, їм, мабуть, уже під п’ятдесят. Чоловік видається чимось роздратованим, а жінка поруч із ним ніби щосили намагається не занепадати духом.