Читать книгу Небажаний гість онлайн

51 страница из 83

– Здебільшого так, – каже вона. – Іноді буває дуже цікаво, а іноді можна вмерти від нудьги. Як і більшість професій, звучить набагато захопливіше, ніж є насправді.

Вони ще деякий час розмовляють, ні про що конкретне. Коли настає час кави й десерту – на довгому фуршетному столі з’явилися англійський трайфл та шоколадні брауні, – Райлі раптом обертається до Девіда і, хоч їй заплітається язик, каже, зазираючи йому прямісінько в очі:

– Я ніяк не можу пригадати, звідки вас знаю… Як, ви казали, ваше ім’я?

Чоловік спокійно дивиться на неї, відмовляючись тушуватися під її прискіпливим поглядом.

– Девід Пейлі, – відповідає, приготувавшись до удару.

Зрештою, Райлі журналістка. У них не існує такого поняття, як докори сумління. Девід знає, що його вихідні буде зруйновано.

Беверлі Салліван насилу пережовує вечерю. Як так сталося, що після двадцяти років шлюбу їм із чоловіком навіть нема про що поговорити? Виявляється, коли навколо них не крутяться діти, постійно перериваючи й відволікаючи, їм двом майже нічого сказати одне одному. Раніше все було не так. Колись їм було комфортно разом. Здається, за усі ці роки сімейних трапез вони розучилися спілкуватися між собою. «Треба було частіше наймати няньку, а самим вибиратися в ресторан абощо, як радять усі ті експерти», – з гіркотою думає жінка.