Читать книгу Небажаний гість онлайн

49 страница из 83

– Так, звісно. Прошу, сідайте.

Чоловік сідає біля Райлі, навпроти Ґвен, щоб мати змогу дивитися на неї.

– Ви тут самі? – питає Ґвен й одразу вкривається ледь помітним рум’янцем. Девіда зачаровує те, як кров приливає до її щік.

– Так, – відповідає він. – Сам-один. Я приїхав сюди, щоб побути подалі від метушні й подумати.

Він і сам не знає, чому їй це розповідає.

– Он як, – ввічливо каже вона.

Девідові некомфортно розповідати про себе, але він не хоче видатися надто настирливим, розпитуючи Ґвен про її життя. «З таким підходом тем для розмови майже не залишається», – дорікає собі.

– Ви кримінальний адвокат? – питає Ґвен, коли мовчанка загрожує перерости в незручну.

– Так, – видобуває з себе Девід. Як на диво, чоловік не знає, що іще сказати. Йому заплітається язик. Зазвичай такого з ним не трапляється, але зараз він відчуває, що її подруга випромінює заледве приховану ворожість, і це вибиває його з колії.

– Це, мабуть, дуже цікаво, – з готовністю підхоплює Ґвен. – І нелегко. А ще, гадаю, виснажливо.