Читать книгу Беззаперечна правда онлайн

139 страница из 238

Після того, як я підняв руку, до мене підійшов телекоментатор і взяв у мене інтерв’ю на рингу.

– Майку, ти, мабуть, дуже задоволений тим, як розвивалася твоя кар’єра дотепер?

– Ну, я можу сказати, що так і є. Я тут б’юсь із дітьми, але мені стільки ж років, скільки і їм, і в мене виходить краще, ніж у них. Я більш дисциплінований. Я перше навчився, як справлятися зі своїми психологічними проблемами, а вже потім тренував фізуху. Це моя моральна перевага перед ними.

– Як ви себе почували наприкінці поєдинку після перемоги над Брауном?

– Я прийшов сюди зробити свою роботу. Не можу сказати нічого поганого про мого опонента. Він добре попрацював. Він був просто трохи не в собі. Я високо оцінюю його зусилля, – сказав я.

Потім я поїхав на схід і заїхав додому в Браунсвіл. Усі в окрузі дивилися по телевізору, як я нокаутував Келтона Брауна. Багато хлопців, які колись знущалися з мене, підходили до мене на вулиці.

«Гей, Майку, можемо тобі якось допомогти? Дай мені знати, якщо я зможу що-небудь для тебе зробити,» – говорили вони.