Читать книгу Беззаперечна правда онлайн

135 страница из 238

Я був сфокусований на гіпнозі. Я думав, що це був секретний метод, який допоможе мені. Хтось міг би подумати, що це божевілля, але я вірив усьому, що говорив мені Кас. Я приймав його слова з благоговінням. Кас був моїм Богом. І цей старий білий чоловік говорив мені, що я його вершина творіння. Чому я повинен бути кращим з усіх, хто коли-небудь існував?

ТЕПЕР, КОЛИ Я БУВ ГЛАДІАТОРОМ І БОГОМ СЕРЕД ЛЮДЕЙ, МЕНІ ЗДАВАЛОСЯ ТРОХИ принизливим, що мені все ще треба ходити до школи. Потім, восени 1981 року, я потрапив у халепу в середній школі Кетскілл. Один із моїх вчителів, справжній неосвічений селюк, почав сперечатися зі мною і жбурнув у мене книгою. Я підвівся і вибив із нього все лайно на очах у всіх інших учнів. Мене відсторонили від навчання. Тож Кас схопив мене, і ми пішли до школи прямісінько до директора містера Стіклера і того вчителя. Можна було подумати, що Кас – це Кларенс Дерроу[7], коли він захищав мене.

– Ви стверджуєте, що просто впустили книгу і вона випадково потрапила в Майка? – допитувався Кас у вчителя. – Але якщо, як Ви стверджуєте, Ви впустили книгу, то як вона могла злетіти в повітря і потрапити в Майка? Якби то було так, вона б просто впала на підлогу, не спричинивши нікому шкоди.