Читать книгу Беззаперечна правда онлайн

136 страница из 238

Кас ходив по кімнаті, раз по раз зупиняючись і драматично звертаючись до мого вчителя так, начебто це він був тут звинувачуваною стороною.

Зрештою вони пішли на компроміс і дозволили мені перестати ходити до школи на умові, що я займатимусь із репетитором. Кас був ображений, що я покидаю школу. Він планував влаштувати мені велику випускну вечірку. Дорогою додому після зустрічі в середній школі я озирнувся на Каса:

– Та годі тобі. Я готовий йти на тренування.

Він просто подивився на мене у відповідь.

– Пішли, – промовив він.

ЙШОВ ЧЕРВЕНЬ 1982 РОКУ, І ДЛЯ МЕНЕ НАСТАВАВ ЧАС ЗАХИСТИТИ свою першість на юнацькому олімпійському чемпіонаті. До цього часу моя репутація, безумовно, випереджала мене. Батьки забирали своїх дітей із турніру, боячись, що їм доведеться битися зі мною. Джон Кондон, який був у журі турніру «Золотих Рукавичок», не дозволив мені брати участь у змаганні.

– Я бачив, як ти борешся. Ти занадто навіжений. Я не можу дозволити тобі битися з цими дітьми. Ти розірвеш їх на частини.