Читать книгу Острів Дума онлайн

153 страница из 232

Тієї ж зими я близько потоваришував з інтернетом загалом й ґуґлом зокрема, клацаючи однією рукою. Але коли дійшло до острова Дума, в і-неті не знайшлося нічого особливого, окрім мапи. Я міг би поритися довше й глибше, проте щось мені підказувало наразі відкласти мої питання. Що мене захопило найбільше, так це цікаві випадки, пов’язані з втратою кінцівок, а їх там було – достобіса.

Мушу сказати, що навіть увесь мій скепсис до того, на що виводив ґуґл, не зовсім віднаджував мене від найбільш диких історій, бо сам я ніколи не мав сумнівів щодо мого власного досвіду, який вочевидь був пов’язаний із пережитим каліцтвом – історій про травми зони Брокá, втрати одної чи обох кінцівок. Я будь-якої миті, варто лиш захотіти, міг поглянути на свій малюнок, де я зобразив Карсона Джонса у майці з номером Торії Гантера, і також у мене не було сумнівів у тому, що містер Джонс придбав Ілсі обручку саме в крамниці «Зейлс». Менш конкретними доказами, проте для мене переконливими, були мої дедалі сюрреалістичніші картини. Каляки-маляки в блокноті біля телефона в моєму іншому житті не мали нічого спільного з примарними заходами сонця, які я малював тепер.