Читать книгу Загадкова кімната онлайн

9 страница из 105

– Так, – нарешті відповідаю я, намагаючись, щоб голос звучав приязно і з надією. Мені справді потрібна ця кімната.

Він зиркає на годинник. І кривиться.

– Отакої, щось ви наче трохи зарано…

Цікаво, а якби він дізнався, що впродовж останніх двадцяти хвилин я тинялася туди й назад вулицею, чи стала б його гримаса ще промовистішою?

– Якісь проблеми? Мені прийти пізніше?

Він знову кривиться – але цього разу це широка, хоча й трошки поплямована нікотином усмішка. Жестом запрошує мене ввійти.

– Певно що ні! Я не великий прихильник усіх цих церемоній!

Хутко переступаю поріг. Враження таке, наче я повернулася додому. Саме цим цей величний будинок і стане, якщо мені вдасться домовитися щодо кімнати, – моєю домівкою.

– Ласкаво просимо, як казав павук мусі[1]. До речі, я – Джек.

Він заводить мене до холу – і той просто поглинає мене. Вражено роздивляюся широко розверстими очима. Будинок виявляється навіть більшим, ніж скидалося зовні. Вестибюль, вимощений чорно-білою плиткою[2], веде, видається, до їдальні, а ген за нею видно кухню. Інші двері зачинені. Кімнати, які ховаються за ними, Джек не збирається мені показувати. Натомість він веде мене просто до сходів з різьбленими дерев’яними бильцями. Їх устелено хідником з розляпистим візерунком.