Читать книгу Кат онлайн

112 страница из 129

– То він реально їх підвів? – підсумував Руш.

– Я сказав би, що це ще м’яко сказано, – відповів Гоппус і знову повернувся до Кертіс.

– Але до вбивства він старався задля них як тільки міг?

Гоппус помітно здригнувся від роздратування і знову повернувся до Руша.

– Гадаю, що так. Він понаднормово працював у готелі, надсилав рідним гроші. Готувався перевезти сюди доньку.

– Як на мене, він не схожий на поганця, – зауважив Руш. Гоппус, зазвичай розважливий, почервонів від гніву.

– Господи, – збентежено прошепотіла собі під носа Кертіс.

– «Поганця»? – виплюнув Гоппус, який тепер повністю зосередився на агенті ЦРУ. Той же досі був зосереджений на фотографії. – Ця людина прив’язала до переднього бампера свого джипа поліціянта і протаранила ним стіну!

– Ви неправильно мене зрозуміли, – приємним тоном відповів Руш. – Я не казав, що він не робив нічого страшного. Я просто не впевнений, що він був поганою людиною.

У кабінеті запала моторошна тиша: Гоппусові колеги помітили нехарактерний для їхнього начальника сплеск емоцій.