Читать книгу Кат онлайн

2 страница из 129

Еткінс, координатор столичної поліції, не справляв жодного враження поряд із дженджуристим іноземцем. Попередні п’ятдесят хвилин Бакстер здебільшого намагалася збагнути, який колір первісно мала його бруднувато-бежева сорочка. Краватка вільно висіла в нього на шиї, ніби її пов’язав якийсь кат-філантроп. Кінець краватки теліпався, не прикриваючи свіжої плями від кетчупу.

Урешті-решт Еткінс сприйняв це мовчання як підказку, що йому треба заговорити.

– Це, напевно, стало приводом для доволі цікавих розмов зі спецагентом Рушем, – почав він.

Із його ретельно виголеної голови по скроні стікав піт. Винні в цьому були світильники над ними та обігрівач у кутку, який дмухав гарячим повітрям і вже зробив із чотирьох пар засніжених слідів на лінолеумі брудну калюжу.

– Тобто? – перепитала Бакстер.

– Тобто, згідно з його особовою справою…

– До біса його особову справу! – втрутився Сінклер. – Я колись працював разом із Рушем і достеменно знаю, що він був ревним християнином.

Американець швидко погортав теку з охайним покажчиком ліворуч від себе й дістав документ, оформлений рукою самої Бакстер.