Читать книгу Кат онлайн

5 страница из 129

Докторка була презентабельною жінкою трохи за шістдесят. Її дорогі парфуми вже обернулися на звичайний квітковий освіжувач повітря, нездатний замаскувати непереборний запах мокрого взуття. Вона без жодних зусиль поводилася владно й чітко дала зрозуміти, що завершить допит коли завгодно, якщо їй раптом видасться, ніби запитання згубно впливають на відновлення її пацієнтки. Вона поволі взяла заляпаний кавою блокнот і прочитала послання з виглядом шкільної вчительки, яка перехопила таємну записку.

Докторка вже промовчала майже цілу годину і явно не відчувала потреби порушити мовчання тепер, обмежившись простим кивком Еткінсові у відповідь на написане.

– Що там написано? – запитала Бакстер. Докторка її проігнорувала. – Що там написано? – повторила вона й повернулася до Сінклера. – Ставте своє запитання.

Сінклер неначе опинився на роздоріжжі.

– Ставте своє запитання, – вимогла Бакстер.

– Емілі! – різко сказала докторка. – Не кажіть ані слова, містере Сінклере.

– Та можете й сказати це, – зухвало промовила Бакстер. Її голос заповнив собою маленьке приміщення. – Станція? Ви хочете спитати мене про станцію?