Читать книгу Кат онлайн

48 страница из 129

Руш помацав його за плече й віддав йому посвідчення, лагідно сказавши:

– Ви зронили його отам.

– Дякую. Бос буквально вбив би мене, якби я його загубив… знову.

– Це за умови, що ніхто з масових убивць, якими ви відаєте, не втік би й не добрався б до вас, – наголосила Бакстер, і молодик яскраво почервонів від сорому.

– Вибачте, – сказав він, а тоді провів їх усередину, де їм довелося пройти низку нових перевірок і обшуків для допуску.

Він пояснив, що блок суворого режиму поділено на «гілки» по дванадцять окремих камер і тамтешнім наглядачам дозволяють працювати всього по три роки поспіль, а тоді переводять до основної частини в’язниці.

Усередині довкола теракотової підлоги й каркасу з іржаво-червоних поручнів, воріт і сходів стояли бежеві стіни й двері. Над головами в новоприбулих простягалися між містками великі сіті, що провисали в центрі: там назбиралося сміття та інші, більш обтічні предмети.

У будівлі стояла дивовижна тиша, неначе в’язні досі сиділи по своїх камерах. Ще один охоронець провів їх до приміщення на першому поверсі, де на них чекала старомодно одягнена жінка середнього віку. Її відрекомендували їм як експертку з жестової мови, а тоді охоронець роз’яснив до болю очевидні правила й нарешті відімкнув двері.