Читать книгу Кат онлайн

58 страница из 129

– Що таке?! – вигукнула вона, намагаючись відбитися від нього.

– Тримайтеся за нами! – крикнув він жінкам.

Розенталя, схоже, спантеличило слово «нами», але Руш зіп’яв його на ноги.

– Цільтесь їм у вічі! – крикнув Руш оторопілому молодикові, а за кілька секунд їх поглинула зграя.

Бакстер несамовито билася ногами. Повсюди були руки й вискалені обличчя. Чийсь сильний кулак схопив її за жмут волосся й протягнув кілька футів, але її відпустили, коли двоє її напасників почали битися між собою.

Вона дременула назад попід стіну, шукаючи Кертіс, але сильна рука знову потягнулася до неї. Невідомо звідки з’явився Розенталь, який вискочив чолов’язі на спину і глибоко вгородив пальці в одне око татуйованому в’язневі.

Раптом світло погасло.

Залишилося тільки моторошне світло вогню, що потріскував у центрі атріуму. Над полум’ям, що догоряло, висіли два силуети, що нагадували наслідки полювання на відьом.

Щось гучно гепнуло. Усе довкола наповнилося димом. Знову щось гепнуло.

У залізні ворота з віддаленого боку холу ввійшли чоловіки в повному захисному спорядженні для поліціянтів і захисних масках, тим часом як в’язні позатуляли обличчя й побігли ховатися, розсіявшись на всі боки, наче гієни, яких відігнали від здобичі.