Читать книгу Кат онлайн

62 страница из 129

Вона змінила положення, щоб поглянути на м’язисте тіло Домініка Баррелла, також роздягнуте до пояса й також зі рваним посланням на грудях.

– «Пішак», – прочитала Бакстер. – Це щось новеньке, авжеж?

Руш байдужо знизав плечима.

– Авжеж? – повторила запитання Бакстер.

– Гадаю, нам краще поговорити з Кертіс.

Повернувшись до медичного центру, Бакстер і Руш дізналися, що Кертіс тепер значно краще. Ба більше, вона саме проводила інтерв’ю з гарним чоловіком під сорок, убраним у цивільний одяг і з темно-каштановим волоссям середньої довжини, що вільно падало донизу в зачісці, яка здавалась аж надто молодечою для нього.

Руш, не бажаючи втручатися, пішов зробити їм ще кави. Бакстер же без вагань утрутилася.

– У вас усе добре? – спитала вона Кертіс, яка, схоже, злегка роздратувалася, бо була змушена спинитися посеред речення.

– Так. Дякую, – відповіла Кертіс і максимально чемно позбулася Бакстер.

Запитливо махнувши рукою в бік симпатичного чоловіка, Бакстер відчула себе так, ніби опинилася між двома супермоделями: тоді, коли їх відділяло від дверей три метри, його зовнішність неможливо було оцінити належно.