Читать книгу Кат онлайн

57 страница из 129

Руш дременув уперед і побачив крізь захисне скло наглядача.

– Ми поліціянти! – крикнув він у непроникне вікно. – Відчиніть!

Нажаханий чоловік заперечно похитав головою, промовив самими губами: «Не можу. Дуже прошу, вибачте», – і жестом показав на гурт найнебезпечніших чоловіків країни, що тим часом наближався.

– Відчиніть! – закричав Руш.

Бакстер стала під вікном разом із ним.

– Що тепер? – якомога спокійніше запитала вона.

Іти їм було нікуди.

Згори зліз величезний в’язень. Він був одягнений у форму тюремника, що здавалася сміховинно малою для нього. Штани закінчувалися на середині гомілки, а живіт визирав із-під поли сорочки. Цей костюм виглядав би майже комічно, якби в’язень не мав свіжих подряпин на все обличчя.

Кертіс гупала у двері й відчайдушно благала.

– Він їх не відчинить, – сказав Розенталь і незграбно опустився на підлогу. – Не може ризикувати, щоб вони туди пробралися.

Бунтівники мчали до них, глипаючи на Руша й Розенталя з пекучою ненавистю, а на жінок – із жагою. Руш ухопив Бакстер за передпліччя й штовхнув її в куток позаду себе.