Читать книгу 11/22/63 онлайн

288 страница из 325

– Хто ти, любонько?

– Аннетта Фууніджелльо, – відповіла вона. – Вона найгарніша з Мишкетирів[234].

– Ти теж гарнюня, – похвалив я її. – Ну, що треба сказати?

Дівчинка подивилася розгублено, і батько, нахилившись, щось шепнув їй на вушко. Вона прояснішала усмішкою:

– Нумо ласощі!

– Правильно, – похвалив я. – Але без каверз сьогодні, згода? – Собі я зарезервував ту, що я її сподівався утнути цим вечором чоловікові з молотком.

Я поліз рукою до своєї торби (довелося відвернути револьвер), дістав «Пейдей» і простягнув малій. Вона розкрила свою торбу, і я кинув батончик туди. Я був просто вуличним перехожим, абсолютним незнайомцем у місті, що не так вже й давно пережило жахливі злочини, але побачив однакову дитячу довіру на обличчях батька і його доньки. Дні нашпигованих ЛСД ласощів ще лежали далеко попереду, в майбутньому, як і дні застережень НЕ КОРИСТУЙТЕСЯ, ЯКЩО ПОРУШЕНА УПАКОВКА.

Батько знову щось прошепотів.

– Дякую вам, містере, – промовила Аннетта Фууніджелльо.

– Вельми втішений, – я підморгнув батькові. – Чудового вам обом вечора.