Читать книгу 11/22/63 онлайн

292 страница из 325

Я витяг руку з торби – порожню – і обернувся, щоб побачити Безпідтяжка. Волосся падало йому на вуха й лоба масним клоччям. На блідому, зарослому щетиною обличчі плавали темні очі. Я відчув досаду таку потужну, що її можна було вважати майже відчаєм. Майже… проте не зовсім. «Навіть якщо воно мене вб’є, – знову подумав я. – Навіть якщо».

– У торбі нема нічого, окрім батончиків, – промовив я м’яко. – Якщо бажаєте покуштувати, містере Теркотт, вам достатньо лиш попрохати. Я вам дам.

Він підхопив торбу, раніше ніж я встиг її торкнутись. Зробив це рукою вільною від клинка, який виявився багнетом. Не знаю, чи насправді той був японським, чи ні, але те, як він зблискував у в’янучому смерку, схиляло мене до того, аби погодитися, що цей багнет дійсно надзвичайно гострий.

Він порився в торбі й дістав звідти мій «поліцейський спеціальний» револьвер.

– Нічого, крім батончиків, кажеш? Це мені щось мало нагадує батончик, містере Емберсон.

– Мені це потрібне.

– Атож, і людям в пеклі треба води, але хто ж їм дасть.