Читать книгу 11/22/63 онлайн

294 страница из 325

«Це може вилитися у щось або дуже добре, або дуже погане», – подумав я. Та все це було лайно. Нічого доброго не передбачалось.

«Не переймайся. Нехай говорить. А щойно він почне ригати – якщо це станеться раніше, ніж він переріже тобі горло або застрелить з твого власного револьвера, – кидайся на нього».

– Просто скажіть мені, – промовив я, – думаю, я маю право знати, оскільки вам я нічогісінько не зробив.

– Зате йому ти задумав щось зробити, ось що я думаю. Усе те, що ти патякав по місту про купівлю нерухомості – то все повне лайно. Ти приїхав сюди, щоби знайти його. – Він кивнув на дім по той бік живоплоту. – Я це зрозумів у ту ж мить, як його ім’я вискочило з твого рота.

– Як це вам так удалося? У цьому місті повно Даннінгів, ви самі це казали.

– Йо, але тільки один, який мені не байдужий.

Він підняв руку з багнетом і рукавом витер піт собі з лоба. Я міг би накинутися на нього в ту мить, але побоявся, що шум бійки приверне чиюсь увагу. А якщо вистрелить револьвер, найімовірніше, саме я буду тим, кому дістанеться куля.