Читать книгу 11/22/63 онлайн

314 страница из 325

П’ять хвилин до восьмої.

І раптом мене прохромила ідея. Яскрава, як беззастережна істина, і я поспішив її виголосити, поки ще не пригасла.

– Ти серло.

– Що? – випрямився він, мов уколотий.

– Те, що чув, – перекривив його я. – «Ніхто не має права займати Френкі Даннінга, окрім мене. Він мій». Ти повторюєш собі це впродовж двадцяти років, хіба не так? І по сю пору ним не зайнявся.

– Я тобі наказав заткнутися.

– Чорт, та вже цілих двадцять два! Ти не займав його й тоді, коли він гамселив Чеза Фраті, еге ж? Ти втік, як мале дівчисько, і привів футболістів.

– Їх там шестеро було!

– Авжеж, але відтоді Даннінг сто разів був сам-один, а ти навіть бананової шкоринки йому не підкинув під ноги, щоби він підсковзнувся на хіднику. Ти, Теркотте, сране серло. Ховаєшся тут, як той кролик у норі.

– Стули пельку!

– Годуєш себе негодним лайном про те, що побачити його у в’язниці – це найкраща помста, щоб тільки не подивитися в очі тому факту, що…

– Стули пельку!

– … що ти чудо в пір’ях без яєць, котре дозволяє вбивці своєї сестри гуляти вільно, де схоче, вже впродовж двадцяти з гаком років.