Читать книгу 11/22/63 онлайн

311 страница из 325

– Збирається з ними покінчити, еге ж? Гаразд, хай так і зробить.

– Що?

Він наставив на мене револьвер.

– Сядь, Емберсоне. Сиди й не рипайся.

Я сів, згнітивши серце. Вже перейшло за сьому, і його фігура перетворювалася на тінь.

– Містере Теркотт, Білле, я знаю, ви негарно почуваєтеся, отже, либонь, не зовсім розумієте ситуацію. Там, у будинку, жінка й четверо дітей. Малій дівчинці лише сім рочків, заради Бога.

– Мій небіж був набагато меншим, – промовив Теркотт повагом, людина, що оголошує велику правду, котра пояснює все. І виправдовує все заодно. – Я занадто недужий, щоби ним займатися, а ти не маєш духу. Я бачу це, достатньо на тебе тільки глянути.

Я гадав, що тут він помиляється. Він міг мати рацію щодо Джейка Еппінга із Лізбон-Фолза, але той парубок змінився.

– Чому не дозволити мені спробувати? Що вам за біда?

– Тому що, якщо ти навіть його на хер упораєш, цього буде недостатньо. Я щойно це второпав. Це мені зараз найшло, немов… – він клацнув пальцями, – мов нізвідки.

– У ваших словах нема сенсу.