Читать книгу 11/22/63 онлайн

66 страница из 325

– Скільки часу я був відсутній?

– Дві хвилини. Я тобі казав, це завжди забирає дві хвилини. Не залежить, скільки часу ти залишаєшся там. – Він закашлявся, сплюнув у жмут свіжих серветок і, склавши їх, заховав у кишені. – І коли ти спускаєшся сходами, час там завше дев’яте серпня 1958 року, 11:58 дня. Кожний візит туди є першим візитом. Куди ти ходив?

– До «Кеннебекської фруктової». Випив кореневого пива. Просто фантастична штука.

– Атож, все тоді смакувало краще. Менше було консервантів чи ще чомусь.

– Ти знаєш Френка Анічетті? Я зустрів його сімнадцятирічного.

Якимсь чином, попри все, я очікував, що Ел розсміється, але він сприйняв це само собою зрозумілим.

– Авжеж, я бачив Френка багато разів. Але він мене тільки раз – там, я маю на увазі. Для Френка кожен раз є першим разом. Він приходить, так? Щойно з «Шеврону»[58]. І повідомляє своєму батькові: «Тайтес загнав ваговоз на підйомник. Каже, що десь біля п’ятої буде готовий». Я чув це щонайменше разів п’ятдесят. Не те щоби я заходив до «Фруктової корпорації» кожного разу, коли повертався туди, але, коли заходив, завжди це чув. А потім заходять леді, вибирають фрукти. Місіс Симондс із подружками. Це як дивитися один і той самий фільм знову, і знову, і знову.