Читать книгу 11/22/63 онлайн

67 страница из 325

– Кожний раз є першим разом, – я промовив цю фразу повільно, роблячи паузу після кожного слова. Намагаючись цілком осягнути її сенс.

– Правильно.

– І кожна людина, котру там бачиш, бачить тебе вперше, не має значення, скільки разів ви бачилися до того.

– Правильно.

– Я можу повернутися туди і матиму ту саму розмову з Френком і його татом, а вони того й не знатимуть.

– Знову правильно. Або ти можеш щось змінити – замовити, скажімо, замість кореневого пива, банановий спліт[59] – і решта вашої розмови піде в іншому напрямку. Єдиний, хто, як здається, щось підозрює, це містер Жовта Картка, але він такий завше всмерть набуханий, що й сам не розуміє власних почуттів. Тобто, якщо я не помиляюся щодо того, що він взагалі щось відчуває. Якщо таки відчуває, це, либонь, лиш тому, що сидить біля кролячої нори. Чи як там це назвати. Можливо, там присутнє якесь енергетичне поле. Він…

Тут його знову пройняло кашлем, і договорити він не зміг. Дивитися, як його зігнуло, як він вхопився за бік і намагається приховати від мене, що йому боляче – як його рве всередині на шмаття, – було само по собі болючим. «Так він довго не протягне, – подумалось мені. – Йому хіба тиждень залишився до шпиталю, а то й менше». Чи не тому він і зателефонував мені? Бо хотів комусь передати свою дивовижну таємницю, перш ніж рак замкне йому навіки губи?