Читать книгу 11/22/63 онлайн

69 страница из 325

– Гаразд. Хочеш, підвезу тебе до твого дому?

Очі його на це спалахнули.

– Свого пікапа маю, та й взагалі тут лиш якихось п’ять кварталів. Тож сам доїхати подужаю.

– Ясно, що подужаєш, – кивнув я, сподіваючись, що промовляю ці слова впевненіше, ніж насправді почуваюся.

Я підвівся і почав розкладати по кишенях свої речі. Намацав і витяг ту пачку грошей, що він мені їх був дав. Тепер я розумів, чому п’ятірки мають інший вигляд. Мабуть, і решта банкнот мають якісь відмінності.

Я подав гроші йому, але він похитав головою.

– Ні-ні, залиш собі, у мене їх повно.

А проте я поклав пачку на стіл.

– Якщо кожний раз – це перший раз, як у тебе зберігаються гроші, коли ти повертаєшся назад? Чому вони не стираються, коли йдеш туди наступного разу?

– Нема розгадки, друже. Я тобі вже казав, є чимало всього, чого я не знаю. Існують правила, і кілька з них я вичислив, але небагато. – Його обличчя освітилося блідою, але натурально веселою усмішкою. – От ти ж приніс сюди своє кореневе пиво, хіба ні? Воно й зараз вирує у тебе в шлунку, чи не так?