Читать книгу Опівнічний Палац онлайн

67 страница из 75

– Слухаю вас, – проказав нарешті Картер.

– Шістнадцять років тому я була змушена довірити вам життя одного хлопця, містере Картере, – повела мову Ар’ямі голосом тихим, але твердим. – Це було одне з найважчих рішень у моєму житті, та мені добре відомо, що ви ні разу не зрадили довіри, яку я на вас поклала. За цей час я ніколи не хотіла втручатися в життя хлопця, добре знаючи, що йому ніде не було би краще, ніж тут, під вашою опікою. У мене ще не випадало нагоди подякувати вам за все, що ви зробили для хлопця.

– Я всього лише виконував мій обов’язок, – відказав Картер. – Але мені здається, що не на цю тему ви прийшли отак, глибокої ночі, розмовляти зі мною.

– Я була б рада сказати, що ні, таки ж на цю, але воно не так, – мовила Ар’ямі. – Я прийшла тому, що життя хлопця у небезпеці.

– Це ви про Бена.

– Саме так ви його назвали. Всім, що він знає, і тим, яким він став, він зобов’язаний вам, містере Картере, – сказала Ар’ямі. – Та існує дещо таке, від чого ні ви, ні я не зможемо захистити його надалі: це його минуле.