Читать книгу Зміщення спектра онлайн

61 страница из 64

Між понеділком і п’ятницею вони пишуть одне одному листи. Ніяких електронних. Нормальні паперові, які приносить листоноша. Це зовсім їй не пасує, бо Надя – цілковито «електронний» представник І-покоління[11]. Вона має профілі у Facebook, Instagram, WhatsApp, та ще й твітує. Вона має також три різні адреси електронної пошти, одну на Google, одну університетську та одну на німецькому GMX. Оскільки вона ненавидить ходити по магазинах, то більшість покупок робить в Інтернеті, включно з продуктами. Вона лише раз була в банку. З ідентифікаційною карткою, коли відкривала рахунок. Вона почала читати книжки на електронних пристроях, відколи її спальня в мансарді не могла підняти й вмістити ще більше полиць, а вона ж «не зможе винести книжки до пивниці, тому що це як похорон спогадів та думок, а зрештою, у пивниці теж уже немає більше місця».

І тут раптом узалежнена від TCP/IP, Wi-Fi, GSM, NFC і ще кількох інших абревіатур Надя починає надсилати йому справжні листи. Вона вимальовує ласкаві слова своїм улюбленим базгранням на картках з черпаного паперу, слинить своїм язиком паперові марки, приклеює їх до справжніх паперових конвертів, і йде пішки до поштової скриньки, і стоїть біля неї перед «годинами збирання». Для певності вона сфотографувала поштову скриньку своїм стільниковим телефоном і встановила на ньому попередження за п’ятнадцять хвилин перед кожним збиранням. Він чекає на ці листи, знаходить їх на своєму бюрку (а приносить їх мама), відповідає того самого дня, також слинить марки й біжить до поштової скриньки. Його «І-Надя» стала романтичною та старомодно аналоговою. «Я хочу мати якісь твої сліди, які можна буде прочитати, навіть якщо на землі не буде електрики…», – сказала вона, коли якоїсь п’ятниці він з’явився раніше, аніж вона його очікувала, і зустрів її з конвертом у руці, коли вона бігла, мов шалена, до поштової скриньки.