Читать книгу Зміщення спектра онлайн

56 страница из 64

– Що ти на себе одягнеш, коханий? – запитала раптом, підвівши голову. – А я за цей час розігрію вареники й борщ. Але спершу запни мені ті застібки на плечах, добре? – додала вона, сідаючи на край матраца.

Він пригадує, як у темряві незграбно шукав тремтливими пальцями ті застібки на матеріалі її сукні і зворушений думав про те «коханий», яке щойно прозвучало. Так несподівано. Стільки близькості. В одному слові…

За декілька хвилин він повернувся до столу в її кухні. Вони знову сіли одне навпроти одного. Вона у своїй мереживній сукні. Він у костюмі, запнутому на один ґудзик. І знову вона поставила перед ним миску гарячих вареників, а на тарілці біля соснової гілочки миску з борщем. Так, як і на початку, хвилину після того, як вона вперше впустила його у свій дім. Так, ніби відтоді нічого не трапилося. Але ж трапилося стільки всього. Лише крихти і шматочки розламаної облатки, що лежали на все ще із запахом нової цераті поміж їхніми тарілками, нагадували, що вони знову сіли за цей стіл. Інші. Зовсім інші.