Читать книгу Радощі і прикрощі славнозвісної Молл Флендерс онлайн
77 страница из 95
– Тільки чеснота!
– Бажано, в коштовній скриньці? – усміхнулася я.
Він почервонів, відчувши себе приниженим, проте вирішив будь-що-будь домогтися моєї прихильності. Тому він твердо сказав:
– Гроші суть прах і марність. Не варто стригти всіх під одну гребінку. Я покохав вас щиро і всією душею…
– А мої злидні не остудять ваш запал? – перебила я свого шанувальника, відчайдушно ризикуючи при цьому. – Мені необхідно підтвердження щирості ваших почуттів.
Повірив він чи ні в цю гірку правду, сказати складно. Мені здалося тоді, що не повірив.
Він кинувся до мене, обійняв і, обсипаючи пристрасними поцілунками, палко прошепотів: «Я і жебрачкою покохав би тебе, мила моя…»
Я пробурмотіла, відвертаючись:
– Не жартуйте так, сер…
– Годі слів, я хочу, щоб крім кохання між нами нічого не стояло. Ти будеш моєю?
– Ну що ж, – сказала я, ніжно вдивляючись в його очі.– Це ваш вибір. Ви ж мені дуже приємні, сер, і я готова подумати…
Ще якийсь час ми продовжували цю любовну гру. Він і справді мені подобався – такого шляхетного і привітного чоловіка я ніколи раніше не зустрічала і нерідко думала, що двократно злочинно його обманювати. Однак реальність диктувала свої умови – мені необхідно було влаштувати своє життя. Я панічно боялася злиднів і самотності. Він був людиною спокійною і доброю – ці риси його характеру все більше переконували мене, що такий чоловік переносить розчарування з більшою лагідністю, ніж той, хто сповнений бурхливих пристрастей. У майбутньому, – треба віддати йому належне – переконавшись, що я не жартувала з приводу моєї бідності, він не дозволив собі жодних докорів, хоча і міг би сказати, що був ошуканий. Уже не побоюючись утратити його, я, тим не менш, вела себе стриманіше, ніж зазвичай, – це дозволило б мені пізніше зізнатися в своєму скрутному становищі. Така поведінка була для мене подвійно вигідною; як я помітила, завдяки цьому він вирішив, що в мене або великі статки, або багато розсудливості, і що я зовсім не шукачка пригод.