Читать книгу Мюнхен онлайн

53 страница из 98

– О, дайте спокій! – Кедоґен підвищив голос. – Горесе, адже це не виробничий конфлікт. Ми не можемо кинути Францію напризволяще у війні з Німеччиною.

Вілсон лишився незворушним.

– Хіба лорд Ґорт допіру не сказав, що у Франції немає наміру воювати? За винятком якихось рейдів, французи до літа залишаться за лінією Мажино.

Очільники відомств заговорили всі разом. Леґат помітив, як прем’єр-міністр кинув погляд на годинник на камінній полиці та повернувся до тексту промови. Без його владного керівництва нарада вмить перетворилася на гомін розрізнених голосів. Залишалося тільки дивуватися вмінню Чемберлена зосереджуватися. Незабаром йому сімдесят, але він працював як дідівський годинник у холі: цок, цок, цок…

За високими вікнами почало сутеніти. Уже пів на восьму. Леґат вирішив, що і йому годі мовчати.

– Прем’єр-міністре, – прошепотів він. – Бі-бі-сі час зайти і встановити апаратуру.

Чемберлен кивнув. Він обвів поглядом присутніх і неголосно сказав:

– Джентльмени! – Голоси відразу стихли. – Доведеться наразі закруглюватися. Ситуація, звичайно, украй складна. У нас лишилося менше двадцяти годин до набуття чинності німецького ультиматуму. Міністре закордонних справ, можливо, нам з вами слід додатково обговорити цю телеграму чеському урядові? Горесе, ми підемо до вашого кабінету. Еліку, вам краще піти з нами. Дякую всім.