Читать книгу Мюнхен онлайн

57 страница из 98

Леґат поглянув через стіл на Кедоґена. Той кивав на знак згоди.

– А проте я після моїх перемовин з гером Гітлером вірю, що за наявності часу має з’явитися можливість організувати передачу території, яку чеський уряд погодився віддати Німеччині, за умов, що ґарантуватимуть справедливе ставлення до населення тих земель. Після своїх візитів до Німеччини я наочно усвідомив, що гер Гітлер відчуває себе захисником інтересів інших німців. Він сказав мені особисто, а напередодні увечері підтвердив публічно, що з приєднанням судетських німців питання буде вичерпано і що це кінець німецьким територіальним домаганням у Європі…

Кедоґен поморщився в бік Галіфакса, але міністр закордонних справ дивився просто перед себе. Його довгасте бліде благочестиве й водночас хитре обличчя не ворухнулося. У Форин-офісі його називали Святим Лисом.

– Я не покину сподіватися на мирне врегулювання й докладатиму зусиль для досягнення миру, доки залишиться шанс зберегти мир. Я, не вагаючись, і втретє поїхав би до Німеччини, якби вважав, що це доцільно…