Читать книгу Мюнхен онлайн

96 страница из 98

Інтелігентним голос хтось мовив:

– Назвіться.

– Хартманн. Міністерство закордонних справ.

Двері відімкнули. На порозі стояв лисий чоловік років шістдесяти. Глибоко посаджені великі круглі меланхолійні блакитні очі. Прямо під лівим куточком губ видно невеликий дуельний шрам. Обличчя було правильне, інтелігентне. Cірий костюм, блакитна краватка – чоловік цілком міг бути професором.

– Бек, – сказав він і простягнув руку.

Міцно й далі тримаючи Хартманна за руку, Бек втягнув його до будинку, потім зачинив і замкнув двері.

«Боже! – подумав Хартманн. – Людвіґ Бек! Генерал Бек, начальник генштабу».

– Сюди, прошу. – Бек провів його коридором до кімнати в задній частині будинку, де зібралося пів десятка чоловіків. – Наскільки розумію, ви знайомі з більшістю з цих джентльменів.

– Дійсно, – Хартманн кивком привітав усіх.

Як напруга кількох останніх місяців зістарила їх! Серед присутніх – канцелярист Кордт, що його брат Тео служив повіреним у справах у посольстві в Лондоні, теж належав до опозиції і так ненавидів Ріббентропа, що ладен був ризикнути життям, аби зупинити його, полковник Остер, заступник начальника військової розвідки, привабливий кіннотник, що був вождем змови, якщо така строката група могла мати вождя, Ганс Бернд Ґізевіус, граф фон Шуленбурґ з Міністерства внутрішніх справ і Ганс фон Донаньї з Міністерства юстиції. Шостого учасника Пауль не знав, але той його впізнав. Це був той самий пасажир електрички, який зав’язував на станції шнурки.