Читать книгу Право на вбивство онлайн

19 страница из 92

Хлопці вклякли й перелякано витріщилися на слідчого. Рештки алкоголю вмить припинили свою дію. Якби знали, що все так повернеться, ніколи б не викликали сюди поліцію. Червона фарба поволі зникала з обличчя, юнаки полотніли.

– Та ви що… – почав один з них, автоматично облизав губу, що вже достатньо розпухла.

Обоє поліцейських вичікувально дивилися на юнаків. Ось їхні зіниці розширилися від подиву та страху. Ось хлопці перезирнулися й знову глипнули на поліцейських. Хлопак з побитою губою ковтнув слину, в іншого безпорадно звисали руки біля тулуба. Обоє зблідли мов привида щойно побачили.

Ні, ці двоє не вбивали.

– То з ким, ви кажете, побилися на дискотеці? – уточнив оперативник, прочистивши захрипле горло.

– Еее… ми не знаємо, як їх звати, ми ж не знайомилися… – хлопець в окулярах спробував ковтнути слину, та цього разу не вийшло – у роті пересохло.

– Їх було теж двоє, нарвані такі… До дівчат наших чіплялися.

– Ясно. Ну а де дівчата? – поцікавився іронічно Єгор.

– Додому поїхали. Ми їх посадили на таксі.