Читать книгу Право на вбивство онлайн

21 страница из 92

Женя на мить відволікся, пригадуючи молодість. Із задуми його вивело наступне запитання Єгора.

– Ну гаразд, то як вам пощастило натрапити на тіло? – на відміну від Жені, Скляр так і не удостоїв їх усмішкою, натомість сканував своїми світло-сірими очима – намагався визначити, чи чує зараз правду.

Губи він міцно стиснув у тоненьку лінію. Будь-хто б знітився від його погляду.

– А що на нього натрапляти? Йшли собі дорогою, я забіг в туалет… Ми не вбивали його… – закліпав очима хлопець з побитою губою.

– Та ми це вже зрозуміли, розслабтесь, пацани, – запевнив Женя. Йому навіть шкода стало цих двох. – То, кажеш, тебе саме в цьому місці в туалет потягнуло?

Хлопці зітхнули з полегшенням, та попри це юнак відповів кисло:

– Краще б не тягнуло. Краще б додому дотерпів, – сьогоднішній ранок він запам’ятає на все життя.

– Отже, ви знайшли тіло випадково, – констатував Єгор.

Досі навіть натяку на усмішку.

– Угу, – погодилися хлопці.

– Ви бачили когось? Якихось людей, – уточнив оперативник, розжовуючи жуйку зі смаком кавуна. – «Хоч орбіт замість цигарок».