Читать книгу Право на вбивство онлайн

84 страница из 92

Силою волі Єгор переборов бажання вкотре зайти в інстаграм і передивитися профіль Тані. Як правило, таке залипання тривало довго, час йшов, а робота (якої й без того по самі вінця) стояла на місці. Скляр змирився з власною долею, підвівся й попрямував на зупинку, щоб повернутися до своєї в’язниці – кабінетику в міськвідділу.

Смартфон видав характерний звук сповіщення у вайбері, Єгор апатично розблокував екран, очікуючи побачити там повідомлення по роботі – він вже давно не чекав сповіщень від Тані. То Войтюк надіслав важливу інформацію: номер телефону, місце роботи та адресу кращого приятеля загиблого.

«Справа поволі просувається», – втішився Єгор.

Єгор різко зупинився, розвернувся в протилежний бік і рішуче попрямував до іншої зупинки.

* * *

Рівне. Вівторок, 17 березня 2020 року. 12:05

– Де ви були п’ятнадцятого та в ніч з п’ятнадцятого на шістнадцяте березня? – ошелешив своїм запитанням Єгор.

Кирило Карпов (на вигляд не старший за двадцять п’ять років) отетеріло витріщився на слідчого. З-під густих чорних брів на Скляра дивилася пара майже чорних очей. Перший підозрюваний (а такий статус у Скляра отримували всі, хто так чи інакше мав зв’язок із жертвою) виявився викладачем філософії в університеті Водного господарства та природокористування. Або, як в народі його називали, Водніка.