Читать книгу Право на вбивство онлайн

89 страница из 92

– Не брешу. За кого ви мене маєте? – обурився Карпов. – Ви приходите до мене на роботу, у мій робочий час і звинувачуєте в невідь-чόму, не маючи при цьому жодних доказів! Яке ви маєте на це право?

Скляр мовчав, лиш уважно спостерігав, як приятель Павелкова, сам того не усвідомлюючи, видає себе з головою. У хлопця аж слина з рота вилітала. На бороді лишилося кілька дрібних краплинок, на губі – біла піна, і Скляр відчув, що його зараз знудить. Гучний дзвінок – заклик на пару – перервав тираду Карпова.

– Мені потрібно йти. Я не витрачаю свій час на порожню балаканину на роботі.

Не чекаючи дозволу, Карпов зробив кілька кроків у бік кафедри. З туалету вийшли троє дівчат, з якими він мало не зіштовхнувся, знову кинули зацікавлені погляди на двох чоловіків і пішли до аудиторії. Єгор відчув приємний запах парфумів, що линув від котроїсь із них.

– Оксано! – гукнув Карпов, – пара у двісті двадцять восьмій?

– Так, Кириле Миколайовичу.

Єгор помітив у її руках журнал. «Староста», – вмить збагнув.

– Шановний! – кинув Карпову навздогін Скляр.