Читать книгу Право на вбивство онлайн

88 страница из 92

Насправді поліція поки що змогла встановити лише одну з трьох осіб, чиї відбитки знайшли в машині. І вони належали не Карпову. Та Єгор вирішив піти ва-банк.

– І чого б це? – іронічно поцікавився Карпов. – Ми з ним приятелювали. Я неодноразово їздив з ним у його автівці.

– Ви сварилися з ним останнім часом? Мали якісь конфлікти?

– Та н-ні. Ми ніколи не сварилися, ми ж приятелювали, – стенув плечима чоловік.

Сунув руки до кишені, проте майже відразу вийняв та схрестив на грудях.

«Схрещені руки – захисна реакція. Чого ти боїшся, га?»

Скляр мовчки вдивлявся в обличчя хлопця. Ось доглянута борода чорного кольору, вуса, почервонілі від хвилювання щоки, налякані очі… Суб’єкт не витримав погляду Скляра й відвів очі. Лише на мить, проте слідчому цілком достатньо: від нього щось приховують.

– Брешете, – відрізав Скляр і пильніше вдивився в обличчя викладача вишу.

Карпов запнувся на пів слові. Хлопець із роззявленим від подиву ротом глянув на слідчого. Хтось зі студентів із ним привітався, він відсторонено відповів, заледве повернувши голову. Три студентки побіжно (але з цікавістю) оглянули рудого невідомого та свого викладача й зайшли до вбиральні, що була зовсім поряд. За ними з гуркотом зачинилися двері.