Читать книгу Право на вбивство онлайн

90 страница из 92

Той знехотя озирнувся.

– А я вам і не казав, що звинувачую вас у вбивстві. Чому раптом ви так подумали? – Єгор підійшов, став впритул. – Я сказав, що не вірю в те, що ви з ним не мали конфліктів.

Двоє чоловіків дивилися один на одного. Слідчий зацікавлено спостерігав, як змінюється вираз обличчя Кирила Карпова: злість перетворилася на розгубленість. Він більше нічого не сказав, мовчки попрямував на кафедру.

– Зайдете сьогодні в міськвідділ – у вас візьмуть відбитки, – кинув навздогін Єгор.

Карпов різко озирнувся, та від подиву не промовив і слова: слідчий зблефував, коли заявив, що вони мають його відбитки! Скляр лиш глузливо посміхнувся.

Довжелезний коридор поволі порожнів: студенти та викладачі розбрідалися по аудиторіях. За дві хвилини все стихло, лиш де-не-де чулися кроки тих, хто ще не встигнув добігти до місця призначення.

За кілька хвилин з кафедри філософії знову вийшов Карпов. У руках він тримав стос паперів (очевидно, реферати) і темного кольору папку. Йшов він понуро, опустивши плечі. Взявшись за ручку дверей аудиторії (вони були лиш за два метри від кафедри), чоловік спинився, немов щось відчув. Озирнувся.