Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

27 страница из 63

Беата й Ілля повільно проходили крізь величну арку собору і підіймалися високими сходами до відчинених навстіж дверей базиліки. Скільки разів Беата стояла в цьому храмі! Сьогодні тут по обидва боки шерегувалися гості. Сьогодні на неї, Беату Косцелецьку, та на її князя Іллю Острозького дивилися своїми величними саркофагами Владислав Яґайло і Казимир Яґеллончик, Ян Ольбрахт і королева Ядвіґа, на них споглядали з ікон і вітражів усі святі базиліки. Десь там, на небі, раділа її мати, Катажина Косцелецька, яка не дочекалася цього дня.

За якусь мить мало розпочатися вінчання.

Королівська родина сиділа на своєму найпочеснішому місці катедри. Ніхто і ніколи не міг бути поважнішим і бажанішим гостем на таких церемоніях, ніж королі. Бона Сфорца сяяла. Вона любила засліплювати: личко – біла лілея, губи – крильця метелика, очі – бездонна й незворушна таємничість. На відкритій шиї – плетений золотий ланцюг, на золотому волоссі – чорний берет із низкою коштовних брошок, у вухах – розкішні довгі сережки. Обшита золотом сукня з пишними рукавами кольору індиго та глибоким декольте підкреслювала її бюст і засвідчувала вишуканий смак і статус. Бона глянула на єпископа й кивнула. Урочистості розпочалися.