Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

31 страница из 63

Час крутився прудким млиночком. Наступний день знову почався із храму та меси. Був святковий обід і бал. Беата збентежено зиркала на годинник. Рожевий лиск на лиці видавав її трем: вона думала про сьогоднішній вечір і ніч.

До першої шлюбної ночі – рукою подати. Та втома від танців, застіль і ходінь проймала кожну кісточку. Беата валилася з ніг. «Ще трохи», – підбадьорював Ілля: весілля – не тільки веселощі, а й узус, якого конче мусиш дотриматися.

Настав час ложниці[10]. Двері було прочинено. Посередині пишніло ложе, вкрите гаптованою сріблом габою. Навколо – крісла, хмарки п’янких ароматів, наче в едемськім саду. Вигравали флейти й флояри, розсипаючи звуки мелодій. Беата й Ілля у своїм святковім убранні опустились на ложе. Служниці поклали їм під плечі м’які подушки й накрили до половини габою, поправляючи кожну фалду, наче цієї миті мав зайти з пензлем та фарбами сам Тиціан.

Ложе, мов вавельський трон, чекало на вельможних гостей, які за домірним реєстром мали заходити до ложниці та вітати Беату й Іллю. У розшитих кармінних шатах першим ступив єпископ Краківський Пйотр Гармат. Його молитви лились, мов небесні хорали. Після них витали напутні слова «про вірність і довг, і про вічний келих любові». Відтак єпископ скропив ложе свяченою водою, благословляючи сьогоднішню ніч, наче двері до едему молодої княжої родини.