Читать книгу Лети або тремти. Збірник онлайн

17 страница из 106

Перший бортінженер сидів на середньому місці, зазвичай зарезервованому для «чорнокапелюшника» – повітряного інспектора, прокляття всіх екіпажів ВТК. Він попросив дві грудочки цукру, а потім підвівся й визирнув крізь скло кабіни в синяву, що мчала повз нас.

– Малий газ на чотири, зрозумів, – відповів пілот.

Офіційно командиром екіпажу був він, але вони з другим пілотом були такими типовими льотчиками, що їх можна було сплутати. Кожен із них попросив до кави подвійну порцію вершків.

– Ми намагаємось уникнути «бовтанки в чистому небі»[6], але буде непросто. Попередь своїх пасажирів, щоб готувалися до шторму.

– Попереджу, сер. Ще щось?

– Дякую, майстре Девісе, це все.

– Так, сер.

Нарешті час розслабитись. Прямуючи до спального відсіку для екіпажу, щоб трохи прилягти, я побачив, що Пембрі тиняється пасажирським модулем.

– Чи можу я допомогти вам щось знайти?

– Додаткову ковдру?

Я витягнув ковдру з шафки між камбузом і вбиральнею та скреготнув зубами.

– Ще щось?

– Ні, – сказала жінка, знімаючи з вовни невидиму ниточку. – Знаєте, ми раніше вже літали разом.