Читать книгу Лети або тремти. Збірник онлайн

18 страница из 106

– Справді?

Вона вигнула брову.

– Напевно, мені слід вибачитись.

– У цьому немає необхідності, мем, – сказав я. Обійшов її й відчинив холодильник. – Я можу подати їжу пізніше, якщо ви…

Пембрі поклала руку мені на плече так само, як клала на Ернандесове, привертаючи мою увагу.

– Ви пам’ятаєте мене.

– Так, мем.

– Під час тих евакуаційних перельотів я була занадто грубою.

Мені хотілось, аби вона припинила ці відверті розмови.

– Ви озвучували свою думку, мем. Це допомогло мені стати кращим майстром вантажно-розвантажувальних робіт.

– Все одно…

– Мем, не потрібно.

Чому жінки не можуть збагнути, що вибачення все лише погіршують?

– Дуже добре. – Суворість на її обличчі розтопилась і змінилася щирістю, а я раптом здогадався, що їй хочеться поговорити.

– Як ваш пацієнт?

– Відпочиває. – Пембрі намагалась поводитися звично, але їй хотілося сказати більше.

– А що з ним?

– Прилетів одним із перших, – пояснила вона, – і першим полетів.

– Із Джонстауна? Там було так погано?

Перед очима промайнули наші минулі евакуаційні польоти. Її старий вираз, суворий і холодний, миттєво повернувся.