Читать книгу Лети або тремти. Збірник онлайн

71 страница из 106

Стюардеса відкашлялася.

– Чи можу я вам щось принести? – запропонувала вона.

– Склянку води, – відповів чоловік.

Стюардеса розвернулася й пішла назад проходом.

Вілсон глибоко вдихнув і відвернувся від пильного погляду дівчинки. Почувався він зосередженим, зацікавленим. Саме це шокувало найбільше. А де ж видіння, крики, гупання кулаками по вилицях, вирване волосся?

Він рвучко заплющив очі. Там був чоловік, подумав Вілсон. Справді був чоловік. Саме тому він почувався так. Однак там нікого не могло бути. Це Вілсон знав точно.

Вілсон сидів, заплющивши очі, й розмірковував, що зробила б Жаклін, якби була поруч у кріслі. Чи мовчала б вона, від подиву втративши мову? А може, вона (і це було ймовірніше) метушилася б навколо нього, усміхалася, базікала, вдавала, наче нічого не бачить. Що подумав би їхній син? Вілсон відчув, як у грудях здіймається сухий схлип. О Господи…

– Ось ваша вода, сер.

Різко смикнувшись, Вілсон розплющив очі.

– Вам потрібна ковдра? – поцікавилася стюардеса.

– Ні. – Він похитав головою. – Дякую, – додав, дивуючись, чому поводиться так увічливо.