Читать книгу Лети або тремти. Збірник онлайн

76 страница из 106

– Що сталося? – запитала дівчина.

Саме вираз її обличчя вирішив справу. Вілсон приборкав свої емоції. Вона аж ніяк не могла повірити йому. Він миттєво це зрозумів.

– Я… я перепрошую, – затинаючись, промовив він. Спробував проковтнути слину, але в роті так пересохло, аж у горлі щось клацнуло. – Нічого… я… вибачте.

Стюардеса не знала, що сказати. Вона продовжувала тримати рівновагу, не піддаючись постійному смиканню літака, однією рукою трималася за спинку сидіння поруч із Вілсоновим, а друга мляво звисла вздовж шва на спідниці. Губи трохи розтулилися, наче вона збиралася щось сказати, але не знаходила слів.

– Гаразд, – озвалася вона нарешті й відкашлялась, – якщо вам… щось знадобиться.

– Так, так. Дякую. А ми… летимо в бурі?

Стюардеса квапливо всміхнулася.

– Просто невеличка негода, – запевнила вона. – Вам немає про що хвилюватися.

Вілсон кивнув, ледь помітно смикнувшись. А потім, щойно стюардеса відвернулася, різко вдихнув, його ніздрі затріпотіли. Він не сумнівався, що дівчина вже вважає його божевільним, але не знав, чим тут зарадити; під час навчання їй не пояснювали, як поводитися з пасажирами, котрі думають, наче побачили на крилі зіщуленого чоловічка.