Читать книгу Саботаж онлайн

2 страница из 106

У гральній залі було людно, і Фалько обвів пильним поглядом усіх, хто скупчився довкола вісімнадцяти столів. Останнім часом до казино навідувалася інша публіка. Від епохи автомобільних перегонів, джазової лихоманки, іспанських грандів, англійських мільйонерів, розкішних кокоток і російських аристократів-вигнанців у Біарріці майже нічого не залишилося. Францією правив Народний фронт, робітники добилися оплачуваної відпустки, а ті, хто захоплено спостерігав за грою в бакара або тридцять-сорок, покусуючи кінчик сигари або витягнувши оповиту перлами шию, належали до середнього класу і непогано ладнали з останніми представниками попередньої еліти, які стояли поруч. Ніхто з них не обговорював сезон у Лоншані, зиму в Санкт-Моріці або останню витівку Скіапареллі[1]. Усіх цікавила війна в Іспанії, погрози Гітлера на адресу Чехословаччини, викрійки з журналу «Марі Клер» для самостійного пошиття сукні або зростання цін на м’ясо.

Фалько відразу знайшов потрібного чоловіка. Це було нескладно, адже той не відходив від столу, де грали в бакара. Кремезний, з густим сивим волоссям, одягнений у вишуканий смокінг. Час від часу він нахилявся до своєї дружини – незмінної супутниці – і щось шепотів їй на вухо, перебираючи купку фішок на зеленому сукні. Судячи з усього, він більше програвав, аніж вигравав, але Фалько знав, що цей чоловік може собі дозволити такі витрати. Насправді він міг собі дозволити майже все, адже його звали Тасіо Солоґастуа, і він був одним із найбагатших чоловіків Неґурі – фешенебельного кварталу Більбао, що вважався осередком заможної баскської буржуазії.