Читать книгу Необхідні речі онлайн

120 страница из 276

– Скільки? – запитав він. Раптом засумнівався, чи зможе дозволити собі такий ладний хвостик, і відчув укол паніки. Що, як він буде йому не по грошах? Навіть гірше, а якщо він виклянчить десь гроші завтра-післязавтра, а виявиться, що цей тип уже його продав?

– Ну, це залежить.

– Залежить? Від чого залежить?

– Від того, скільки ви готові заплатити.

Ніби крізь сон, Г’ю дістав із задньої кишені пошарпаний гаманець «Лорд Бакстон».

– Заберіть це, Г’ю.

«Я йому назвав своє ім’я?»

Г’ю не пам’ятав, але гаманець сховав.

– Виверніть кишені. Сюди, на шафку.

Г’ю вивернув кишені. Поклав зверху на шафку кишеньковий ніж, трубочку льодяників «Сертс», запальничку «Зіппо» і десь півтора долара пересипаного тютюном дріб’язку. Монети дзенькали на склі.

Чоловік нахилився вперед і роздивлявся купку добра.

– Здається, вдосталь, – відзначив він і помахав віничком над убогим манаттям. Коли він забрав віничок, ніж, запальничка й «сертси» були на місці. Монети щезли.

Г’ю спостерігав це без подиву. Він стояв мовчки, ніби іграшка з розрядженими батарейками, поки високий чоловік підійшов до вітрини й повернувся з лисячим хвостом. Він поклав його на шафку біля змалілої купки кишенькового майна Г’ю.