Читать книгу Необхідні речі онлайн

119 страница из 276

– Звісно.

Чоловік не відривав погляду від очей Г’ю, і разом із тим відбувалося щось неймовірно дивне – вони начебто росли. Г’ю ніби не міг відірвати від них погляду. Надмір зорового контакту – ще одна річ, що зазвичай спонукала його до бійки. Але сьогодні така ситуація здавалася цілком нормальною.

– Я був думав, що лисячий хвіст – найпутьовіша річ на світі.

– Звісно.

– «Путьово» – отак ми тоді говорили. Ніякої херні, типу рульно. І кульно – я взагалі, блядь, не розумію, що це означає, а ти?

Але власник «Необхідних речей» мовчав, просто стояв собі й дивився на Г’ю Пріста чорними індіанськими очима понад віялом пір’їстого віничка.

– Менше з тим, я хочу його купити. Продасиш?

– Звісно, – утретє повторив Ліленд Ґонт.

Г’ю відчув полегшення і раптову радість, що розлилася тілом. Зненацька він став упевненим, що все буде добре – геть усе. Це, звісно, абсолютне безумство – він винен гроші ледь не кожній людині в Касл-Року й трьох прилеглих містах, він на краю прірви, за крок від втрати роботи, на якій він уже останні шість місяців, «б’юїк» тримається на чесному слові й молитвах – але від цієї думки відмовитися було просто неможливо.