Читать книгу Небажаний гість онлайн

57 страница из 83

Вона саме думає, який світ тісний, коли раптом лунає оглушливий зловісний гуркіт.

Дана підскакує й помічає, що всі присутні теж вражено попідводили очі від страв.

Бредлі, який саме замінює тарелі на фуршетному столі, всміхається:

– Не хвилюйтеся. Це просто сніг падає з даху.

– Боже, – видихає Дана й сміється, можливо, трохи загучно. – А такий звук, ніби то чиєсь тіло впало!

– І не кажіть! – погоджується Бредлі.

Райлі вдається тримати себе в руках лише завдяки алкоголю. Жінка знає, що виставила себе на посміховисько у вестибюлі, вихиляючи вино й шампанське, як матрос з багаторічним стажем. Але вона – журналістка; пити вміє. Та й протягом останніх кількох років, відколи її почали відправляти у потворні, небезпечні куточки світу, вона не раз вихиляла чарку-другу, так би мовити, з лікувальною метою.

Насолодитися вечерею у Райлі не вийшло. Їй не сподобалося, як цей адвокат вклинився за їхній столик. У нього на обличчі було написано, що Ґвен йому припала до смаку, і це муляло Райлі. Це вона завжди була популярна серед чоловіків, а не Ґвен. Райлі була разючою особистістю, це її чоловіки завжди помічали й за нею починали упадати. Але не сьогодні. Більше ні. Саме цей простий факт, краще за будь-що інше, нарешті змусив її збагнути, як же сильно вона змінилася.