Читать книгу Беззаперечна правда онлайн

119 страница из 238

Кас прийшов на мій п’ятий бій до смокеру у Скрентоні. Я бився з хлопцем на ім’я Біллі О’рурк у Скрентонському католицькому молодіжному центрі. Біллі було сімнадцять, і я сказав, що мені теж сімнадцять, тому що це була проаматорська ліга. Перед боєм Кас підійшов до О’рурка.

– Мій боєць просто вбивця, – сказав Кас. – Я не хочу, щоб ти постраждав.

Це був мій найважчий бій. У першому раунді я продовжував валити цього хлопця, але той навіжений білий псих продовжував підійматися. І він не просто вставав, від підхоплювався розгойдуючись. Чим більше я збивав його з ніг, тим більше він вставав і гамселив мене. Я надер йому дупу в першому раунді, але в другому була просто війна. Ми билися вже три раунди, і Тедді не хотів ризикувати, приймаючи невірне рішення.

«Послухай, ти любиш поговорити про те, яким класним ти хотів би стати, про те, як-то бути великим, і про всіх цих божевільних бійців. Зараз слушна нагода. Давай назад на ринг, продовжуй його лупцювати й рухати головою».

Я встав із табурета, вийшов і двічі збив із ніг О’рурка в третьому раунді. Він був увесь у крові. Наприкінці сутички він притиснув мене до мотузок. Але… бум‒бум‒бум… Я підвівся, а він пішов у нокдаун. Натовп божеволів. Це була битва вечора.