Читать книгу Беззаперечна правда онлайн

120 страница из 238

Кас був задоволений моїм виступом, але сказав: «Ще один раунд, і він би тебе вимотав».

У травні та червні 1981 року я вирушив на свій перший чемпіонат – юнацьку Олімпіаду. На той момент у мене за плечима було близько десяти боїв. Спочатку ти маєш виграти місцевий турнір, потім – регіональний, а потім змагаєшся в Колорадо за національний титул.

Я виграв усі регіональні змагання, і ми з Тедді полетіли в Колорадо, а Кас сів на поїзд, тому що боявся літати. Зайшовши до роздягальні, я згадав, як поводилися мої улюблені герої. Інші діти підходили до мене і простягали руку для рукостискання, а я тільки посміхався і повертався до них спиною. Я грав свою роль. До мене говорили, а я просто зиркав на нього. Кас багато часу приділив розповідям про те, як маніпулювати опонентом, спричиняючи у нього в душі хаос і плутанину, а самому залишатися спокійним. Я викликав такий хаос, що кілька бійців програли мені, просто поглянувши на мене, тож їм не довелося битися зі мною пізніше. Я виграв усі свої бої нокаутом у першому раунді. Я виграв золото, нокаутувавши Джо Кортеса за вісім секунд – рекорд, який, як на мене, ніхто не побив і донині. Я йшов своїм шляхом.